Стрімкий вир життя, або «Соло для годинника з боєм»

Спілкуючись з режисером Ігорем Славінським, завжди відчуваєш позитивний настрій та добрий гумор. Напевно тому його вистави приваблюють душевністю та ліричністю. Остання робота режисера – «Соло для годинника з боєм» у Молодому театрі. За жанром – комедія, яка змушує замислитися кожного з нас  – для чого ми витрачаємо життя, в чому його сенс? Варто подивитися ще й тому, що у виставі заявлені метри сцени – Олександр Безсмертний, Валерій Легін, Тетяна Стебловська.

Багато спектаклів Ігоря Миколайовича інкрустовано музичними мотивами, що підсилює емоційну ноту кожної мізансцени. І ось відкривається завіса, і перед нами типовий вуличний музикант виконує задушевну пісню під гітару. «Вічність, я тебе люблю ...» - звучить лейтмотивом вистави, і ще не раз він нагадає нам про вир життя…

У старенькій квартирі, де живе дід з онуком  невпинно відбиває свій ритм вічність - «тік-так». Дід дбайливо зберігає декілька годинників різних епох, різних поколінь як символ нескінченності та життя, що так швидко минає. Вікові ознаки життя аніскільки не обмежують вже посивілих старих людей, які, за словами онука, нагадують зоопарк. Так, вони кумедні, а їхні обличчя випромінюють щирість і життєрадісність, їхні наївні посмішки викликають розчулення та захоплення. Незважаючи на плин часу, вони «мчать» уперед, щоб  встигнути насолодитися сповна цим життям. Старість - не привід для смутку, а тим паче для бездіяльності. Навпаки, спрага до життя прокидається з новою швидкістю, літні люди сповнені енергії і безцінного досвіду, якого так не вистачає молодому поколінню.

Сучасна молодь - онук Павло та його кохана Даша, з подивом і навіть легким презирством сприймають милих і добродушних людей похилого віку. Їх турбулентний драйв життя сповнений мріями про багатство, становище в соціумі і безтурботне сімейне гніздечко, де світом правлять цифрові технології.

Апогей вистави - соло-бенефіс пані Конті у виконанні Тетяни Стебловської. Вишуканість і простота цієї незламної жінки з щирим серцем підкорюють усіх оточуючих. Проживши довге і нелегке життя, героїня не втратила оптимізму і краси. Її граціозність і чарівність, як і раніше, зводять з розуму чоловіків, які не приховують симпатії. У свої роки ця жінка вміє бути кокетливою і мудрою, щирою і шляхетною. Запальний  танець і незабутнє вокальне соло в її виконанні викликають захоплення і бурхливі овації. Феєричне соло літньої пані - це життя, що виблискує, мов діамант на сонці, а кожна грань відбивається у ритмі почуттів, кружляє та захоплює. Вічність все ближче, тихими кроками прямує до неї.

Годинникар Райнер у виконанні Валерія Легіна – невгамовний веселун та бадьорий духом чоловік. Актор, який створює образ тонкого ювеліра, здатного «воскресити» будь-який годинниковий механізм і змусити його рухатися вперед. Іронізуючи над гіркою правдою життя, герой сприймає світ з посмішкою і гідністю. Годинники для нього, немов діти, яких він плекає з батьківською турботою упродовж всього життя. Енергійний чоловік, без зайвої метушні та клопоту, справляє враження трохи дивакуватого, але кмітливого витівника. Швидкоплинність часу для нього відтворюється скрізь стрілки, маятники, циферблат годинників, якими він захоплюється усім серцем та турбується - це для нього сенс життя.

Жага до життя та стрімкий вир почуттів героїв підводить нас до відомої приказки: щасливі годин не спостерігають. Так, важливі не стільки вікові ознаки, скільки невмируще бажання охопити увесь світ, насолодитися кожною хвилиною цього життя під акомпанемент годинника з боєм.